В індійському драматичному і танцювальному мистецтвах існує система поділу станів душі на категорії або типи. Це вісім типів жіночих персонажів, які називаються наїка. Древні індійські мислителі для порівняння стосунків людини і Божественного начала вибрали саме почуття кохання, оскільки це найсильніше з почуттів, і лише воно змушує людину стати кращою, робити вчинки, на які людина за інших обставин не була б здатна. У коханні людина розквітає. В справжньому коханні людина забуває про себе і повністю концентрується на коханому. Саме тому людська душа символізується героїнею, Божественне начало Коханим, а подруга, яка часто допомагає закоханим помиритися, символізує Гуру, що вказує шлях до Бога. Поезія ж додає цим алегоріям суто людських відтінків, тому перед нами постає вся гамма людських емоцій у коханні, від ревнощів і злості до захоплення і самозречення. Цю систему станів душі поглиблюють ще категорії жіночих персонажів – це наївна молода дівчина чи впевнена досвідчена жінка. Також її рівень виховання, походження – простолюдинка, інтелігентна царівна і т.д. Цей підхід дає дуже розгалужену систему образів героїнь, зображуваних у танці. Все це описано в Натйашастрі, індійському древньому трактаті про драматичне мистецтво і класичні танці що є дуже спорідненими видами мистецтва в Індії.
Анджана Раджан – відома індійська танцівниця в стилі бгаратанатйам. Вона виступила в Києві 11 червня в Будинку вчителя і представила саме вищезгадану програму, де в кожному з танювальних номерів розкривався образ однієї з типів героїнь. Вона зображала дівчину. яка сумує за коханим, прагне його побачити, героїня, яка розсерджена тим, що її обранець обіцяв прийти, але не виконав обіцянки, їй боляче бачити його в товаристві інших і вона жаліється подрузі, висловлюючи образу, сарказм, відстороненість і водночас погрожує: «Нехай но він прийде…»
Перший з танцювальних номерів був присвячений Ганеші – руйнівнику перешкод, якому традиційно посвячують перший твір для успіху у кожній справі, далі були два твори, присвячені Крішні, богу-пастушку, який врятував односельчан від потопу та від отруйного змія Калія. Поет зобразив його як пустотливого викрадача масла, а насправді викрадача людських пороків і того, хто полонить серця.
На завершення танцівниця представила танець про Міру, видатну індійську поетесу-царівну, яка покинула царські хороми і славила Крішну у поезії і танцях серед простих людей на вулицях. Образ цієї героїні завершив серію портретів героїнь і символізував душу, що нарешті піднялась над собою і об’єдналася з Божественним началом і перебуває в особливому піднесеному стані. Коли розгнівана царська рідня дала їй випити отрути, щоб вона не позорила їхню сім’ю, Міра випила його і усміхнулась. Отрута безсила, коли людина поєдналася зі своєю божественною природою і стала невразливою для матеріального впливу.
Кияни щиро і тепло зустріли танцівницю Анджану Раджан.У декого в очах були сльози. Індійській танцівниці вдалось передати витончені стани душі і емоції, зачепити струни серця глядачів.
Індійська глибока емоційність і чутливість до нюансів дуже близько перекликається з українською емоційністю, співчутливістю і тонкістю почуттів у коханні, також високі ідеї про поєднання з Божественним мають близьку аналогію з набожністю і моральністю наших людей. Можливо, тому виступ Анджани Раджан справив глибоке враження на глядачів, і не лише як яскраве екзотичне дійство, до речі, у супроводі живого індійського оркестру, але і як щось що глибоко співзвучне українській душі.
Виступи Анджани Раджан в Україні відбуваються у супроводі професійних музикантів: Дж Елангован (вокал), Джайан П Дас (мрідангам), ВСК Аннадурай (скрипка), Шйам Раджан (табла).
У Тернополі концерт відбудеться у розширеному варіанті і триватиме 2 години.
На що чаклують тернополяни?
