111

Щоб не здаватися голослівною про ситуацію із відовідальністю за злочини на Майдані зробила короткий звіт інформації по довідці Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні щодо вбивств та насильницьких смертей (а там ще були викрадення, побиття, катування, напади і т.д.) протестувальників на Майдані. Можна побачити, на якій стадії зараз перебуває розслідування по кожному/ній вбитому/тій чи судовий розгляд.

21-22 січня 2014.
→ Вбивство Юрія Вербицького: не забезпечено явку до суду одного з ключових обвинувачених. 12 з 14 тітушок переховуються від правосуддя.

→ Вбивства Сергія Нігояна, Михайла Жизневського і Романа Сеника: досі розслідується, не встановлено виконавців.

18 лютого 2014.
→ Вбивства Володимира Кіщука, Ігоря Сердюка та Сергія Шаповала (застрелені): станом на кінець 2016 року обидва підозрювані були звільнені судом з-під варти, а у квітні 2017 року втекли до Російської Федерації.

→ Вбивства Андрія Корчака, Артема Мазура, Івана Наконечного і Анатолія Нечипоренка (померли від поранень, отриманих під час сутичок): не встановлено підозрюваних.

→ Смерті Антоніни Дворянець, Зураба Хурція: не встановлено підозрюваних. Існуючий відеозапис подій 18 лютого дає підстави вважати, що пані Дворянець і пан Хурція були затоптані на смерть, коли натовп протестувальників кинувся вниз вулицею Інститутською, тікаючи від підрозділу спеціального призначення «Беркут», який наближався.

18-19 лютого 2014.

→ Володимир Бойків, Валерій Брезденюк, Сергій Бондарев, Олександр Плеханов, Василь Прохорський, Андрій Черненко, Віктор Швець, Юрій Пасхалін, Віктор Орленко, Юрій Сидорчук, Володимир Кульчицький, Дмитро Максимов, Олександр Капінос, Олександр Клітинський та Володимир Топій:
– триває досі досудове розслідування щодо підозрюваних високопосадовців;
– по обвинуваченому колишньому голові київського управління СБУ досі триває судовий розгляд. Судове провадження розпочалось на початку 2017 року, оскільки захист майже рік оспорював юрисдикцію суду, що і спричинило істотну затримку початку судового розгляду.
– суд досі не завершив підготовче судове засідання по колишньому заступнику начальника Департаменту громадської безпеки МВС (інкриміновано вбивство 14 протестувальників) – досі працює в Національній поліції України.
– також слідство досі шукає тих, хто скоїв вбивства або спричинив загибель п’ятнадцятьох протестувальників. За версією слідства, вони служили у підрозділах правоохоронних органів і органів безпеки, які брали участь у «антитерористичній операції» у центрі Києва

→ Вбивства Віктора Прохорчука та Віталія Васильцова: досудове розслідування ведеться. Не встановлено ймовірних підозрюваних.

→ Вбивство В’ячеслава Веремія: виконавець та організатор – досі в розшуку. З тринадцяти членів групи «тітушок», ймовірно причетних до побиття і подальшого вбивства журналіста В’ячеслава Веремія, тільки троє були затримані та віддані під суд.

19 лютого 2014

→ Вбивство Людмили Шеремет (Хмельницький):
– тільки у грудні 2018 року колишньому начальнику Головного управління СБУ в Хмельницькій області був повідомлений про підозру у перевищенні влади, вбивстві через необережність пані Людмили Шеремет, умисному тяжкому тілесному ушкоджені та необережному тяжкому тілесному ушкоджені іншим протестувальникам.
– тільки у грудні 2018 року прокуратура розшукала співробітника СБУ, підозрюваного у вбивстві Людмили Шеремет та трьох інших протестувальників19 лютого 2014 року, та вручила йому повідомлення про підозру у перевищенні влади, вбивстві через необережність та необережному тяжкому тілесному ушкодженні протестувальників в Хмельницькому.

→ Вбивство Дмитра Пагора (Хмельницький): досі не встановлено підозрюваних.

20 лютого 2014

→ Протестувальники (52 чоловіки та 1 неповнолітній юнак):
Олександр Балюк, Георгій Арутюнян, Богдан Вайда, Максим Шимко, Богдан Сольчаник, Андрій Саєнко, Віталій Коцюба, Олексій Братушка, Ігор Пехенько, Василь Мойсей, Іван Тарасюк, Ігор Дмитрів, Андрій Дигдалович, Назарій Войтович (17 років на момент смерті), Сергій Байдовський, Іван Бльок, Андрій Мовчан, Сергій Кемський, Микола Дзявульський, Валерій Опанасюк, Анатолій Корнєєв, Сергій Бондарчук, Ігор Костенко, Олександр Щербанюк, Едуард Гриневич, Олег Ушневич, Анатолій Жаловага, Володимир Жеребний, Роман Варениця, Роман Точин, Юрій Паращук, Ігор Ткачук, Устим Голоднюк, Іван Пантелєєв, Роман Гурик, Євген Котляр, Микола Паньків, Олександр Царьок, Володимир Чаплінський, Віктор Чміленко, Йосип
Шилінг, Леонід Полянський, Олександр Храпаченко, Віталій Смоленський, Богдан Ільків, Владислав Зубенко і Василь Аксенин були застрелені між 9.00 та 12.00 год. 20 лютого 2014 р. на вул. Інститутській:

– Станом на лютий 2019 року справа п’ятьох з 27 встановлених співробітників «Беркуту» знаходиться в суді
– ряд слідчих дій, зокрема слідчі експерименти і судово-медична експертиза, ще не проведено. Початок будівництва музею пам’яті вбитих протестувальників на вул. Інститутській поставив під загрозу проведення слідчого експерименту через проведення будівельних робіт на місці злочину.

→ Вбивство протестувальника Олександра Храпаченка: висунуто підозру снайпера внутрішніх військ МВС.

→ Вбивство Володимира Мельничука: затягнута судова експертиза у справі затримує встановлення особи
підозрюваного.

Любов Галан

***

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВБИВСТВА ТА НАСИЛЬНИЦЬКІ СМЕРТІ ПІД ЧАС ПРОТЕСТІВ НА МАЙДАНІ від Моніторингова місія ООН з прав людини / UN Human Rights Monitoring Mission

1. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) була розміщена в березні 2014 року. Одним з її
завдань є «встановлення фактів та обставин та проведення співставлення заяв щодо порушень прав людини,
які були вчинені у ході антиурядових демонстрацій, і застосування у зв’язку з ними насильства, що мали місце у
період між листопадом 2013 року та березнем 2014 року»1
.
2. У своїх періодичних публічних доповідях2
щодо ситуації з правами людини в Україні ММПЛУ регулярно документує перебіг подій щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях прав людини під час
протестів, відомих як Майдан3
. Не зважаючи на те, що інші порушення прав людини мали місце під протестів на
Майдані, у цьому документі (i) узагальнено інформацію про хід розслідувань і судового переслідування за вбивства
та насильницькі смерті 98 осіб (96 чоловіків, включаючи неповнолітнього юнака, та двох жінок), які були скоєні під
час протестів на Майдані, й (ii) надано рекомендації щодо усунення недоліків у відправлені правосуддя стосовно
вбивств та насильницьких смертей 98 осіб (95 чоловіків, дві жінки та один неповнолітній юнак).
3. Усі жертви загинули або зазнали смертельних поранень в січні-лютому 2014 року, коли протести набули насильницького характеру після прийняття парламентом низки законів, що обмежували свободу зібрань і вираження
поглядів, а також запроваджували кримінальну відповідальність за екстремізм та захоплення адміністративних
будівель. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (пізніше розформовані й перетворені у Національну
гвардію України) та підрозділи міліції особливого призначення «Беркут» (розформовані після закінчення протестів
на Майдані й перетворені в підрозділи спеціального призначення при обласних управліннях Національної поліції),
направлені для зупинення протестувальників, були підсилені цивільними особами, які протидіяли протестувальникам, так званими «тітушками»4
, діяльність яких, як повідомляється, координувалась вищими посадовцями міліції.
4. Через п’ять років після закінчення протестів на Майдані притягнення винних у вбивствах та насильницьких
смертях 84 протестувальників, особи, яка не брала участі у протестах,5
та 13 правоохоронців, ще не забезпечено.
В ході розслідувань не встановлені винні у вбивствах 17 протестувальників та 13 співробітників правоохоронних
органів. Лише одна особа була визнана винною у неумисному вбивстві протестувальника. Двоє інших осіб були
визнані винними у хуліганстві у справі про вбивство іншого протестувальника.
5. Триває кримінальне переслідування щодо: (і) лідера групи «тітушок» за обвинуваченням у організації викрадення та вбивства протестувальника 21 січня 2014 року в Києві, (іі) колишнього начальника Головного управління
Служби безпеки України (СБУ) у м. Києві та Київській області та заступника начальника Департаменту громадської
безпеки Міністерства внутрішніх справ України за обвинуваченнями перевищенні влади, що призвело до вбивства 15 протестувальників 18-19 лютого 2014 року в Києві, (ііі) члена групи «тітушок» обвинуваченого у замаху на
вбивство протестувальника в ніч на 19 лютого 2014 року в Києві, (iv) двох співробітників СБУ за обвинуваченням
у перевищенні влади, що призвело до неумисного вбивства жінки 19 лютого 2014 року в Хмельницькому, та (v)
п’ятьох співробітників «Беркуту» за обвинуваченням у вбивствах 48 протестувальників та снайпера внутрішніх
військ МВС України за обвинуваченням у вбивстві одного протестувальника 20 лютого 2014 року в Києві.
6. ММПЛУ занепокоєна тим, що правоохоронні органи не змогли вжити заходів, щоб попередити втечі з країни
встановлених слідством підозрюваних, що призвело до уникнення ними правосуддя. Деякі з них, які підозрюються у вбивствах протестувальників, змогли втекти після того, як суди звільняли їх з-під варти і не застосовували
ефективні заходи забезпечення їх участі у судовому провадженні.
7. ММПЛУ відзначає, що багато ймовірних злочинців втекли до Російської Федерації, де їм було надано притулок.
Згідно з повідомленнями Генеральної прокуратури України, Російська Федерація надала громадянство 18 колишнім
правоохоронцям, підозрюваним у вбивствах протестувальників, та окремим колишнім високопосадовцям, підозрюваним в організації таких вбивств. В результаті вони стали недосяжними для українського правосуддя. Шанси
1 Стаття 5.1.c) Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини про розміщення короткотермінової моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. 2 ММПЛУ висловлювала занепокоєння щодо прогресу в розслідуванні вбивств протестувальників на Майдані та співробітників поліції у своїй тематичній доповіді щодо відповідальності за вбивства в Україні з січня 2014 року до травня 2016 року. 3 Протести отримали назву відповідно до місця збору перших протестувальників у центрі Києва – Майдану Незалежності. 4 «Тітушки» – назва атлетично складених цивільних осіб, найнятих і озброєних правоохоронними органами для протидії протестувальникам; їхні переслідування й напади на протестувальників дозволяли міліції втручатися та застосовувати силу до
протестувальників для розгону. 5 Один чоловік, працював у офісі у офісі правлячої на той час політичної партії (Партії регіонів), загинув після того як офіс
був підпалений в ході зіткнень 18 лютого 2014 року.
НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД
2
притягнення ймовірних злочинців до відповідальності в Україні стають ще більш примарними через стверджувану
відмову Інтерполу оголосити їх в розшук, мотивуючи це можливим політичним переслідування злочинців в Україні.6
8. ММПЛУ відзначає зусилля Уряду України, спрямовані на притягнення втікачів до відповідальності в рамках
спеціального кримінального провадження за відсутності обвинувачених (in absentia)
7
. Проте, процедура кримінального провадження in absentia не передбачає повного перегляду справи після затримання обвинуваченого, як того
вимагають міжнародні стандарти прав людини. Цей недолік в поєднанні з труднощами забезпечення ефективного
правового захисту таких злочинців8
, може призвести до невиконання в інших країнах рішень, винесених in absentia.
9. Оскільки розслідування міліцією вбивств викликало сумніви щодо незалежності та неупередженості через
те, що співробітники міліції брали участь у сутичках та підозрювалися у вбивствах протестувальників, 8 грудня
2014 року у складі Генеральної прокуратури України було утворено Департамент спеціальних розслідувань (з
липня 2018 року Департамент перетворено на Управління спеціальних розслідувань – УСР). Основне завдання,
поставлене перед УСР, – взяти на себе розслідування злочинів, скоєних під час протестів на Майдані, на період до
створення Державного бюро розслідувань9
, уповноваженого розслідувати злочини, зокрема, високопосадовців
та співробітників правоохоронних органів.
10. Той факт, що низка співробітників старшого начальницького складу поліції, яких підозрюють у вчиненні злочинів
проти протестувальників, продовжують обіймати свої посади, має демотивуючий ефект для їхніх підлеглих. Відповідне небажання співробітників поліції свідчити про причетність правоохоронних органів до вбивств, в поєднанні
з нехтуванням співробітників старшого начальницького складу своїм обов’язком забезпечити ідентифікацію своїх
підлеглих, які під час протестів носили маски та балаклави не маючи розпізнавальних знаків, створює серйозний
виклик для встановлення злочинців.
11. Додаткові труднощі викликані надмірними затримками у проведенні судових експертиз, вкрай необхідних
для встановлення обставин і причин смерті людей та визначення виконавців. Частково ці затримки обумовлені
недостатнім фінансуванням установ судових експертиз та їх надмірним робочим навантаженням через збройний
конфлікт, що триває на сході України. Деякі експертизи проводяться вже більше двох років, почати інші заплановано не раніше, ніж через рік.
12. Передача більшості триваючих розслідувань до Державного бюро розслідувань після 20 листопада 2019
року, як очікується, призведе до ще більшого їх ускладнення.10
13. ММПЛУ зауважує, що розслідування вбивств співробітників правоохоронних органів під час протестів на
Майдані було особливо неефективним. Частково це є результатом відмови Генеральної прокуратури від кримінального переслідування єдиного підозрюваного в умисному вбивстві, встановленого УРС, а також через положення Закону про недопущення переслідування та покарання (закону про недоторканність)11, якими встановлена
заборона щодо кримінального переслідування протестувальників за злочини, скоєні ними під час протестів на
Майдані, включаючи вбивства правоохоронців.
14. Судові провадження у справах, пов’язаних із Майданом, затягуються. Багато з них характеризуються значними затримками через відводи та самовідводи суддів з неясних причин, повернення обвинувальних актів до
прокуратури та призначення судових слухань в найкращому випадку раз на місяць. Ці затримки демотивують
жертв і свідків брати участь у судових провадженнях, пов’язаних із Майданом, особливо у випадках, коли їм
потрібно приїжджати з інших регіонів України.
15. В контексті тривалих судових процесів, ММПЛУ занепокоєна тим, що деякі обвинувачені тримаються під
вартою майже п’ять років в очікуванні рішення суду, що може поставити під загрозу презумпцію їхньої невинуватості. Судді неохоче застосовують запобіжні заходи, не пов’язані з триманням під вартою, через неспроможність
правоохоронних органів забезпечити виконання звільненими з-під варти підозрюваними обов’язків, передбачених
іншими запобіжними заходами, які б, в свою чергу, забезпечили їх участь у судовому провадженні.
6 https://www.interpol.int/About-INTERPOL/Legal-materials/Neutrality-Article-3-of-the-Constitution. 7 За інформацією Генеральної прокуратури України, ведеться спеціальне досудове розслідування (in absentia) щодо п’ятьох
колишніх державних високопосадовців, підозрюваних у насильницькому розгоні протестів на Майдані. 8 Найбільш помітним у цьому відношенні є спеціальне досудове розслідування ролі тодішнього Президента Віктора Януковича у злочинах, скоєних проти протестувальників. 7 лютого 2018 року Печерський районний суд м. Києва дозволив проведення заочного розслідування причетності колишнього Президента Януковича до вбивств протестувальників у Києві у
період з 18 до 20 лютого 2014 року. Призначений йому адвокат не мав можливості обговорити з ним стратегію захисту і
згодом був позбавлений права на зайняття адвокатською діяльністю на підставі скарги, поданої найнятими Януковичем
адвокатами до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва. 9 Відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України Державне бюро розслідувань має повноваження
розслідувати злочини, скоєні вищими державними посадовцями України, суддями та співробітниками правоохоронних
органів. ДБР почало працювати 27 листопада 2018 р. 10 З прийняттям Кримінального процесуального кодексу України 13 квітня 2012 року в Україні було розпочато реформу
кримінального судочинства, якою, зокрема, передбачено позбавлення органів прокуратури функції досудового слідства.
Через п’ять років після набрання Кодексом чинності, а саме –20 листопада 2017 року, УСР втратило повноваження розпочинати нові кримінальні провадження і впродовж 2 років має завершити розпочаті розслідування до 20 листопада 2019
року або передати їх до Державного бюро розслідувань після цієї дати. 11 Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення
мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року, доступний
за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/743-18.
3
16. В сукупності всі окреслені вище недоліки разом вказують на те, що Уряд України робить недостатньо для
забезпечення невідкладного, незалежного і неупередженого розслідування та подальшого кримінального переслідування винних у вбивствах, скоєних під час протестів на Майдані. Таким чином, ММПЛУ занепокоєна тим,
що окреслені вище проблеми створюють серйозну перешкоду забезпеченню правосуддя для жертв вбивств та
їхніх родин.
II. МЕТОДОЛОГІЯ
17. Цей документ базується на моніторингу судових засідань, в поєднанні з комплексним дослідженням судових
рішень та аналізом інформації, наданої адвокатами жертв, підозрюваних та обвинувачених, представників Уряду, а
також загальнодоступної інформації. Висновки включалися у дослідження за умови дотримання стандарту доказування «наявність достатніх підстав». Цей стандарт вважається дотриманим, якщо достатній та достовірний масив
первинної інформації, зібраної шляхом інтерв’ю (з жертвами, свідками родичами жертв і адвокатами), зустрічей з
представниками Уряду, громадянським суспільством та іншими співрозмовниками й моніторингу судових засідань,
узгоджується з вторинною інформацією, визнаною достовірною та надійною, як-от результати вивчення судових
документів, офіційних звітів та матеріалів із відкритих джерел.
III. РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ ПІД ЧАС ПРОТЕСТІВ НА МАЙДАНІ
ТА КРИМІНАЛЬНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ВИННИХ ОСІБ
18. Вбивства протестувальників на Майдані загалом можна поділити на п’ять окремих епізодів, залежно від дати,
місця і контексту вбивств: (і) вбивства чотирьох протестувальників 21-22 січня 2014 року; (іі) вбивства протестувальників, правоохоронців та особи, яка не брала участь у протестах, 18 лютого 2014 року в м. Києві; (ііі) вбивства
протестувальників та правоохоронців під час «антитерористичної операції» 18-19 лютого 2014 року в м. Києві; (iv)
вбивство двох протестувальників 19 лютого 2014 року в м. Хмельницькому; та (v) вбивства протестувальників та
правоохоронців 20 лютого 2014 року в м. Києві.

Напишіть відгук