Тернополяни розчаровані алкогольним збіговиськом, яке називає себе фестивалем “Тернопільська брама”

ось такий срач досі на театральному майдані..горе-рекорд із 50-річного дерева досі не прибрали..бруківка засмальцована..в згарищащах
Поділитися
Ось такий, перепрошуємо за грубе слово, срач досі на Театральному майдані..горе-рекорд із 50-річного дерева досі не прибрали..Бруківка засмальцована..в згарищащах..

Тернополяни мають дякувати дощовій погоді, що файне місто перетворили на притон для любителів алкоголю лише на три дні, а не на 5, як спочатку планували горе-шинкарі Місько Гросуляк (піцерія “Фламінго”, пивоварна ресторація “Ковчег“, САМоГОНна Ресторація тощо), Олег Макогін (“Шинок”, “Бункермуз”, співвласник бару «Коза» ) та інші засранці. Ці так звані підприємці не мають ні стиду, ні сорому, прикриваються вишиванками та патріотичними гаслами, а насправді роками споюючи молодь на так званих фестивалях. У вересні 2017 року дійшло до того, що ресторатори геть втратили відчуття реальності і торгували алкоголем під катедрою, назвавши це “Фестивалем сала і самогону”
“Це просто жах… Йшла вранці через майдан як через задній двір сільського подвір’я… Тільки купи гною бракувало”- пише у соцмережі тернополянка Марія Сеник.

ПЕРЕД ТЕРНОПІЛЬСЬКИМ ТЕАТРОМ БУЛО ВРАНЦІ, О 7 ГОДИНІ. ПЛЯШКИ З ПІД ПИВА-АЛКОГОЛЮ, ЗАСМАЛЬЦОВАНА БРУКІВКА, ПОВНО СМІТТЯ…

За наслідками фестивалю “Тернопільська брама” – один молодий хлопець отруївся алкоголем і йому стало дуже зле. Юнак навіть зомлів.

 

ГАНЕБНИЙ РЕКОРД ДОСІ НЕ ЗАБРАЛИ З-ПІД ТЕАТРУ. ТРИ ДНІ ТЕРНОПОЛЯНИ ЙШЛИ ДО ТЕАТРУ ЯК ДО ЛІСУ, ПЕРЕСТУПАЮЧИ ЧЕРЕЗ КОЛОДУ. ТЕПЕР МУСЯТЬ ОМИНАТИ. 

https://pro.te.ua
ЯК ПІД ТЕРНАПІЛЬСЬКИМ ТЕАТРОМ ЗРОБИЛИ ПИЛОРАМУ ЗАВДЯКИ ТОВ “МOST Україна” ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ІДІОТСЬКОГО РЕКОРДУ, МОЖНА ПОБАЧИТИ У ФОТОРЕПОРТАЖІ

Щоб вам ведучі – Сергій Фаля & Юрій Мікоф – ВЕСТИ ВЕСІЛЛЯ ЗА ТАКИМ ГОРЕ-СТОЛОМ

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

Частина тернополян сьогодні сидить не лише без води, але й без світла

Дніпро: як до неба рачки