Не думав я, любі побратими і посестри, що міським головою бути так тяжко …
З одного боку – сам собі начальник. Захотів в Грузію – льогко, захотів в Канаду – запросто. Зараз я захотів до Папи Римського, тому мене знову не буде в місті якийсь час.
Думаю, що трохи відмолю гріхи за півроку керування, але не знаю, чи казати головному католику про те, що в мене над головою в сесійній залі висить православна ікона, а вітання з Великоднем я знімав в дворі православної церкви? Але якщо виженуть з Ватикану – Рим великий, погуляю собі. А потім ще в Польщу заскочу, щоб не так швидко повертатися до міських проблем, бо ті реально задовбали. Не знаю, правда, чи доглупають журналісти перевірити, де зараз моя заступниця, але на всякий випадок, їй оформили відрядження на декілька днів до Івано-Франківська.
Я вже навіть на прийом громадян не ходжу, бо ті тернополяни не розуміють, що головне завдання – касу відбити і на вибори до Парламенту наскладати, а не всякою фыгнею займатися. То мушу просто тікати з того міста.
Єдине, що тішить, то це заходи, які ще роблять підлеглі. Їх головне підшугати, і вони все зроблять добре і під патронатом мене улюбленого.
До речі, за півроку під патронатом міського голови піднято всі тарифи, в Тернополі жартують, що навіть повії по Об’їзній стоять так само під патронатом міського голови. Не знаю, ще не перевіряв, але те, що ресторан мого побратима «Братислава» теж стоїть на Об’їзній наштовхує на певні роздуми.
Складно керувати Тернополем, але головне вміти вчасно втекти – а пройде час і проблема розсосеться сама собою. Головне протриматися до виборів у 2012, а там буде «криша» нардепів, то стане легше.