У квітні 2012 року за підозрою в шпигунстві українською владою був арештований громадянин Молдови, що призвело до дипломатичного конфлікту. Інший подібний випадок відбувся у 2011 році, коли двоє чеських аташе були оголошені персонами нон-ґрата, — пише мережеве видання «Главред».

На думку директора військових програм Центру Разумкова Миколи Сунгуровського, українсько-молдовський шпигунський скандал становить загрозу для репутації України у придністровському конфлікті, де багато сторін можуть бути зацікавлені у падінні цієї репутації: «Зганьбити зараз Україну означає звалити на неї усі невдачі роботи групи: нібито через Україну нічого не виходить, тому її потрібно замінити і ввести когось іншого. Також може з’явитися зустрічна пропозиція — прибрати звідти російський миротворчий контингент. Так клубок і заплутується. Або ж, приміром, Румунія там намагається продавити свою участь в групі. Підставити Україну їй вигідно». Експерт переконаний, що для України в цій ситуації вкрай важливо поводитися обережно та дипломатично. «Вибрати правильний шлях в цій ситуації — це мистецтво. Проте це могла бути спеціальна операція з метою спровокувати Україну на певні дії, або погіршити думку про неї у світі», — припускає він.

Разом з тим, пан Сунгуровський закликає з обережністю ставитися до офіційної інформації від спецслужб чи влади, адже «це може виявитися тільки підставною грою». Знавець нагадує, що незважаючи на широко поширену практику шпигунства, інформація на цю тему є закритою, адже її публічне розповсюдження може зіпсувати відносини з іншою державою. «Якщо така мета поставлена, то історію оприлюднять. Якщо ж хочуть налагодити відносини і згладити ситуацію, то такі факти намагаються замовчати, — каже пан Сунгуровський. — Ми бачимо те, що вже неможливо приховати: або інша сторона почала оприлюднювати дані, або інформація десь просочилася. І в цьому випадку приховання інформації тільки шкодитиме. І закрити, і відкрити інформацію — небезпечно, оскільки це може мати специфічні небажані наслідки». Саме тому, стверджує він, ті російські шпигунські скандали, про які ми дізнаємося — насправді «лише одна тисячна частка того, що існує».

Намагаючись пояснити мотиви шпигунської діяльності, пан Сунгуровський зауважує, що наявність важливої засекреченої інформації в Україні малоімовірна: «Які секрети могли залишитися в Україні? Важко сказати. Незрозуміло, що могло б зацікавити іноземну розвідку, тим більше чеську, яка була виявлена в 2011 році». Втім, причини для розвідування військової, економічної чи будь-якої іншої ситуації в країні можуть бути і іншими. «Наприклад, чи є ризики при вкладенні інвестицій, з ким країна може або не може об’єднуватися у союзи і так далі. Ці дані носять загальний характер. Іноземні представництва тут, як правило, працюють по усьому спектру, тому складно провести межу між шпигунством і просто дослідницькою діяльністю», — пояснює знавець.

Також важливо розуміти те, що шпигунство цілком може бути оборонним, а не підривним, підкреслює пан Сунгуровський. «Будь-яка держава дбає про свою оборону. Дізнатися, чи погрожує яка-небудь держава з військової точки зору (чи проводить вона закупівлю техніки, розгортання військ, модернізацію, навчання поблизу кордонів і так далі), цікаво будь-якій країні, навіть тій, яка не збирається вести з Україною бойових дій. Такі відомості просто допомагають країні, що посилає розвідників, визначити свою політику, завдання та цілі», — вважає він.

Джерело

Напишіть відгук