Інвестиційні проекти Тернополя: маніпуляції та реалії

Вперше за багато років міському голові Тернополя не буде соромно дивитися в очі тернопільській громаді. За те, що не продав землю, а залишив їй.
Нині багато суперечок триває довкола ініційованих Надалом інвестиційних проектів. Завдяки їм багато ділянок в Тернополі залишаються у власності міста. А ті, що виставили на земельні аукціони, продані прозоро. В соцмережах на сторінках профільних управлінь Тернопільської міської ради можна знайти всю необхідну інформацію щодо результатів торгів. Місце розташування, площа, кадастровий номер, цільове призначення, об’єкти, що планується там збудувати, вартість продажу – словом, весь “джентельменський набір” є у відкритому доступі. От тільки про ці нововведення та відкритість опоненти мовчать.
Звичний для них продаж землі не викликає паніки. Інша річ – інвестиційні проекти, які неможливо обмахлювати. Як показує практика, найбільше претензій до інвестугод Надала мають саме ті бізнесмени і політики, котрі звикли купувати і перепродувати тернопільські гектари за минулої влади. Звична схема: купив – продав – перепродав – збудував щось – знову продав – уже поламана. Тепер немає змоги самовільно і без оглядки на тернополян щось будувати і прикриватися документами на право власності на землю. Та й благоустрій прилеглої території тепер доведеться робити.
Зобов’язання перед громадою і справді обтяжливі для “ділків”, які за понад два десятки років звикли тільки купувати і нічого не давати громаді взамін.
До прикладу, включення міських зупинок громадського транспорту до інвестпроектів. Скільки МАФів чи інших споруд малого та середнього бізнесу розташовані біля зупинок – не злічити. Підприємці зацікавлені збувати тут свою продукцію через велику кількість людей. А от облаштувати належним чином зупинку охочих мізер. Міська влада витратила чимало коштів на облаштування цих споруд, однак вони постійно потерпають як не від місцевих вандалів, то потребують ремонту. Щоби зменшити витрати з міської казни, піти назустріч бізнесу і зробити добре діло для пасажирів, мерія вирішила включити зупинки в інвестиційні проекти.
Облаштування і ремонт, благоустрій території, дотримання вимог, можливість впливати на інвестора, якщо він почне недобросовісно виконувати зобов’язання, постійний дохід у міську казну – ось неповний перелік вигод від таких проектів. До того ж, земельна ділянка під зупинкою залишиться у власності громади міста.
Як би не пліткували противники такої моделі облаштування зупинок, але вигода місту від нього – максимальна. Інвестиційні угоди дають можливість залучати бізнес різного рівня у Тернопіль. При цьому місто нічого не втрачає. Навпаки – від інвестугод воно отримує прибуток і головне – залишається господарем на своїй землі.
Цю ключову ідею у партійній програмі прописала “Свобода”. Заборона продажу землі як основного джерела доходу держави Надал і команда перенесли на Тернопіль. Завдяки інвестпроектам гектари залишилися у власності громади. Проти цього виступили ті політики та бізнесмени, які не звикли втрачати надприбутки і безконтрольність. Якщо простежити, хто найбільше виступає проти інвестугод, та проаналізувати їхню причетність до купівлі міської землі за каденцій інших міських голів Тернополя, то картина виявиться несподівано зрозумілою. Надала критикують ті, хто раніше дерибанив землю в місті, отримуючи ділянки під різні “соціальні проекти”, а потім змінюючи їхнє цільове призначення. Тож коли свободівець із депутатами зупинив цей процес і перевів у законне русло, вигідне насамперед для громади, “обділені” обурилися.
До того ж, дався взнаки конфлікт Надала як колишнього податківця з нечесними тернопільськими бізнесменами. Прийшовши до влади, він почав виводити їхню діяльність на чисту воду. Після такого нищівного викриття, бізнесу не лишалося нічого, як об’єднатися, щоби боротися з Надалом і залишити старі схеми, які він взявся руйнувати.