Одним із основних дійств прощі є таїнство Єлеопомазання. Воно відбулось у с. Сенів (Тернопільська область). Цей духовний зцілюючий момент  наближає паломника до кінцевої мети. Зміцнює тіло та душу тих, хто просить.

«Ми бажаємо класти на вас руки», – сказав провідник прощі у контексті служіння, яке має звершувати в ім’я Господнє кожна людина. «Хто хоче осягнути мрію – миймо ноги один одному», – наголошує священик.

Крім того, звертає увагу на важливості усвідомлення такого служіння керівниками держав і закликає просити Бога, щоб це служіння було благодатним. «Хто хоче керувати – хай робить це служачи», – говорить о. Василь. Такий керівник, за його словами, є потрібен кожній державі та народові. Зазначає, що способом, яким можна досягти цього, є саме жертовне служіння, покора, «стояння у правді про себе». «Через служіння ми розвиваємо таланти», – говорить о. Василь і додає, що той, «хто служить глибоко, з любов’ю і до кінця – стоїть духовно вище».

Продовженням цієї теми став похід: прочани розділились на пари, в яких один вів іншого із зав’язаними очима. «Спершу хочеться самому приймати рішення і йти вперед, – говорить учасник, – але відчуваєш потребу – і починаєш довіряти». Ідучи дорогою, ми молимось Ісусову молитву. «Я нічого не бачив, але хотілось пришвидшити крок, щоб бути ближче до місця, звідки ця молитва лунала», – ділиться враженнями Ярослав (Київ). Галина (Дрогобич), котра вела, говорить що «я дивилась за кроками напарника і сама декілька разів ступила в яму».

Цей похід має глибокий сенс як для тих, хто веде, так і для тих, хто є веденим. Кожен має можливість задуматись над тим, що ми у своєму житті часто хочемо відпустити люблячу руку Творця, яка нас тримає. Або, ведучи когось, забуваємо стежити за собою. Інколи,  уміючи довіритись, хочемо якомога швидше наблизитись до місця, звідки чути: «Ісусе, Ісусе, Сину Божий, помилуй нас грішних».

У програмі прощі до та після обіду слухаємо духовні науки на тему: «Дружба, сім’я, родина» – о. Ігор Козанкевич та «Віра і прощення» – о. Василь Поточняк. «Ці науки ставлять до нас серйозні вимоги, як до духовно зрілих християн, – говорить Катерина (Київ), – учасниця паломництва і додає, що нам потрібно до них тягнутися.

Щоденна Ісусова молитва, яка «розкодовує серце, робить його чутливим на Слово Боже», – як говорить о. Василь, є ще однією дуже глибокою можливістю для зустрічі із собою.

Несподіванкою для прочан стануть останні дні прощі. Із п’ятниці на суботу уся паломницька спільнота матиме нічні чування. Опісля, близько третьої години ночі вирушать у Зарваницю. «Уночі голос Бога чути особливо, і той, хто очистив свою душу упродовж цього шляху – відкрив місце для Його слова та відповіді», – говорить о. Василь.

Пригадуємо, що проща розпочала свій хід із Самбора 5 серпня. Окрім вищезгаданих священиків, з нами іде більшу частину шляху о. Мирослав Пронюк (Івано-Франківська єпархія, Тисменицький деанат). Удосвіта, 13 серпня, проща прибуде у Зарваницю.

 

Іванна Рижан для Департаменту інформації УГКЦ

Напишіть відгук