На території України нерезиденти можуть здійснювати господарську діяльність через свої постійні представництва.

Згідно з пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу (далі – Кодексу) постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково провадиться господарська діяльність нерезидента в Україні .

Відповідно до п. 133.2 ст. 133 Кодексу постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Відповідно до п. 133.3 ст. 133 Кодексу постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Згідно п. 160.8 ст. 160 Кодексу дохід (прибуток) нерезидента, який провадить свою діяльність на території України через постійне представництво, з джерелом походження з України є об’єктом оподаткування податком на прибуток .

Відповідно до п. 160.8 ст. 160 розділу III Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку на прибуток, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва. У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається органом державної податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Порядок розрахунку податкових зобов’язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 р. N 115, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2011 р. за N 399/19137 (далі – Порядок N 115).

Загальний порядок розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва визначено розд. II Порядку N 115, відповідно до якого нерезидент, який провадить свою діяльність на території України через постійне представництво, що прирівнюється з метою оподаткування до платника податку на прибуток, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента, визначає оподатковуваний прибуток та податок на прибуток у загальному порядку, встановленому відповідними положеннями розд. III Кодексу, та здійснює розрахунок податкового зобов’язання з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. N 1213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2011 р. за N 1215/19953 (далі – Декларація N 1213).

Відповідно до ст. 134 розділу III Кодексу об’єктом оподаткування платників податку є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного (податкового) періоду, визначених згідно зі ст. 135 – 137 розд. III Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного (податкового) періоду, визначених згідно зі ст. 138 – 143 розд. III Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 розд. III Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III Кодексу. Податковою базою для цілей розд. III Кодексу визнається грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 розд. III Кодексу, з урахуванням положень ст. 135 – 137 та 138 – 143 розд. III Кодексу.

Доходи та витрати, які враховуються для визначення об’єкта, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів та здійснення ним витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2, 138.2 Кодексу).

Податок на прибуток нараховується постійним представництвом – платником податку самостійно за ставкою, визначеною ст. 151 розд. III Кодексу, від податкової бази, визначеної ст. 149 розд. III Кодексу.

Таким чином, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток постійному представництву нерезидента в Україні слід керуватись відповідними положеннями Кодексу, які встановлюють порядок визнання та склад доходів і витрат, а також вимоги до первинних документів, що підтверджують отримання доходів та здійснення витрат за будь-якими операціями, здійснюваними представництвом.

 

 Сектор організації перевірок фінансових установ

та контролю за операціями у сфері ЗЕД

ДПС у Тернопільській області

Напишіть відгук