Нещодавно співробітники автогосподарства управління МВС України в Тернопільській області провели на пенсію найдосвідченішого водія обласної міліції – Дорофія Будія. На адресу заслуженого працівника органів внутрішніх справ лунало безліч щирих слів та добрих побажань, а сам винуватець святкування не раз поринав у спогади.
Народився Дорофій Михайлович у 1957 році в селі Малий Ходачків Тернопільського району. Ще з дитинства навчився покладатися лише на власні сили: рано втратив батька, мати довгий час важко хворіла. Але не зламався, не схибив. У 19 років одягнув солдатську форму. Служити довелося в ракетному бойовому дивізіоні водієм швидкої допомоги. Військову службу завершив у 1978. Того ж року йому випадково запропонували роботу в автогосподарстві обласного управління внутрішніх справ. Та чи бувають у житті випадковості?.. Можливо, це доля непомітно спрямовувала на призначену дорогу.
– Приміщення, в якому зараз знаходиться обласна міліція, тоді ще тільки починали будувати, – згадує старший прапорщик. – Працювали важко, розбирали будівлю старого музею, готували ділянку під будівництво. Наприкінці 70-х– на початку 80-х автопарк обласного управління міліції налічував лише 15 транспортних засобів, більшість з них – вантажні автомобілі. От мені й довірили «ЗІС». Спочатку возив переважно будівельні матеріали, згодом – боєприпаси, форму, продукти харчування. Бувало, що завантажували і кузовами легківок.
Коли в Чорнобилі вибухнула атомна станція, Дорофій Іванович саме був у столиці. В цей час він якраз пересів з вантажівки за кермо автобуса, ним і вивозив постраждалих із зони евакуації. На Тернопільщину повернувся аж через три місяці.
Життя водія нелегке: ненормований робочий день, тривалі відрядження. Але дорога здається легшою, коли вдома хтось чекає. Дружина Дорофія Михайловича завжди з розумінням ставилася до особливостей роботи чоловіка, адже сама працює в автогосподарстві обласного УМВС і добре розуміє службу.
В 1989 році Дорофію Будію довірили «Волгу» сектору кадрового забезпечення. Він став вірним помічником тодішнього керівництва цієї служби і його відданість своїй справі завжди високо цінували. Останнє десятиліття працював на автомобілі чергової частини.
– Після керування вантажівками та автобусом було трохи незвично пересісти в легкову машину, – згадує досвідчений водій, – найважче прийшлося з коробкою-автоматом.
На заслужений відпочинок Дорофій Михайлович йде у званні старшого прапорщика. За спиною чимало років сумлінної праці та колосальний життєвий досвід, попереду – життя у власне задоволення. Та навіть на пенсії Дорофій Михайлович не планує покидати улюбленої справи.
– Тепер возитиму онуків, вони будуть моїм керівництвом, – жартує пенсіонер.
Хочеться побажати цій працьовитій людині міцного здоров’я та довгих років життя, а робота для доброго господаря та «майстра на всі руки» завжди знайдеться.

Напишіть відгук