Закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який має набути чинності вже 1 липня, включає ряд новацій. Одна з них стосується обов’язкового ліцензування агрострахування. Детальніше про нього – в інтерв’ю із заступником керівника Проекту Міжнародної фінансової корпорації (ІFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні» Іриною ГОЛОВКО.
– Тривалий час агрострахування не ліцензувалося і, попри це, агростраховий ринок працював. Навіщо знадобилося ліцензувати агрострахування і хто від цього виграє?
– Ухвалення Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» підштовхнуло формування цивілізованих правил гри на ринку страхування аграрних ризиків. Цьому передував доволі тривалий еволюційний процес.
Десять років тому мало хто замислювався над тим, що між страхуванням того ж автотранспорту та посівів кукурудзи існує велика різниця. Діяли за максимально спрощеною схемою. Мовляв, страхуємо все, що можна застрахувати. А що і як у дійсності слід робити – не так важливо. Головне, щоб посилився процес страхування, щоб відповідна динаміка росту була. Тому страхові компанії отримували ліцензію майнового страхування, яка дозволяла їм страхувати не лише нерухомість, автомобілі, але й посіви сільськогосподарських культур.
На той час фінансовий ринок лишень формувався. Всі починали від самого початку, всі використовували базові правила. В тому числі й щодо ліцензування. Однак за цей час ринок подорослішав. Він почав потребувати нових підходів. І він їх отримав.
На страховому ринку працює кількасот страхових компаній, але на тонкощах реального аграрного страхування знаються лише з десяток страховиків. Саме вони готові надавати якісні послуги агрострахування. І це основний гурт, який всі ці роки працював над формуванням довіри у аграріїв, неврожайними роками потерпав через збитки, розробляв та впроваджував складні продукти для страхування аграрних ризиків, ретельно вивчав світовий досвід, використовував передові технології андеррайтингу та врегулювання збитків. Для того, аби визначити, хто на ринку страхування сільськогосподарських ризиків є справжнім професіоналом, і запроваджується окреме ліцензування на цей вид страхування.
Від цієї новації виграють всі без винятку – і фінансовий ринок, і держава, і сільгоспвиробники. Тепер вони зможуть точно визначити, яким страховим компаніям можна довіряти, а які краще обійти стороною.
– Хто видаватиме агрострахову ліцензію і на якій підставі?
– Процедура отримання ліцензії буде стандартною, такою саме, як і при отриманні ліцензій на інші види страхової діяльності. Видачею ліцензій займеться Національна комісія, яка здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг. Підставою для отримання ліцензії стане чинне в Україні законодавство.
– Нерідкою була ситуація, коли агрострахуванням займалися компанії, які не мали в своєму штатному розкладі навіть агрономів. Я вже не кажу про спеціалістів, що можуть грамотно оцінити збитки, про багатьох інших. Що робити таким страховикам у нових умовах?
– Відповідь очевидна – треба вчасно робити домашнє завдання. На ринку не так багато компаній, які надають послуги аграрному сектору. При цьому, дійсно, не в кожної в штаті знайдуться співробітники, які мають аграрну підготовку.
Що робити в нових умовах? До них треба пристосовуватися. Іншого виходу нема. Тут можливі два варіанти. Перший стосується тих страхових компаній, які й раніше не тупцювали на місці, – розвиватися й надалі. Інший має відношення до тих страхових компаній, які до реального агрострахування ставилися зверхньо або зовсім ним не займалися. Їм доведеться або поступитися дорогою іншим, або самим зрушити з мертвої точки.
Сьогодні для забезпечення страхування ризиків сільгоспвиробників Україні достатньо мати з десяток працюючих страхових компаній. Наприклад, у США реалізацію відповідної програми забезпечує всього 12 компаній. При цьому більша частина ринку сконцентрована в портфелях провідної п’ятірки.
Інший приклад – вже український: до реалізації програми держпідтримки агрострахування, яка здійснювалася в 2005-2008 роках, підключились 62 страхові компанії. І справа не лише в тому, що це забагато. Діяльність такої кількості компаній державі вкрай складно проконтролювати. Багато страховиків виявилися не готовими до роботи із сільгоспвиробниками. Вони уклали з ними лише по одному, в кращому випадку – по три договори. І що особливо важливо, такі компанії не забезпечили реального страхування.
Чи хочемо ми повторення цієї сумної історії? Думаю, що ні. Вважаю, держава повинна дуже обережно поставитися до тих страховиків, які не мають достатнього досвіду агрострахування і, разом із тим, намагаються взяти участь у відроджуваній нині програмі агрострахування з держпідтримкою.
Висновок єдиний – страховим компаніям слід формувати свій штат виключно із професіоналів. У тих випадках, якщо виконуються великі обсяги страхування, краще користуватися послугами професійних брокерів. Та в будь-якому випадку в основі має залишатися професіоналізм. Без нього сьогодні – не впоратися.
Підвищенню кваліфікаційного рівня страховиків наш Проект приділяє велику увагу. Для них ми проводимо численні тренінги. До цієї роботи залучаємо не лише провідних українських, але й зарубіжних спеціалістів.
Проект активно співробітничає із страховими компаніями, які на страховому ринку посідають провідні позиції, з банками. Спільно з Національною комісією, яка здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг (раніше – Держфінпослуг), та Національним університетом біоресурсів та природокористування України нами підготовлено програму щодо сертифікації аварійних комісарів для сільського господарства. Кваліфікаційний мінімум був затверджений Держфінпослуг ще в червні 2011 року. Найближчим часом програму буде запущено до реалізації. Тож ринок не залишиться без висококваліфікованих кадрів.
– Ваш прогноз, чи багатьох страховиків обов’язкове ліцензування змусить піти з агрострахового ринку?
– Не варто боятися ліцензування. Воно надаватиметься на загальних умовах. Це не стільки глобальне, скільки технічне питання. Страховий ринок уже давно готувався до його вирішення. Тому не думаю, що обов’язкове ліцензування захопить страхові компанії зненацька і змусить їх відмовитися від надання сільгоспвиробникам страхових послуг.
Інша справа, якщо страховики захочуть взяти участь у реалізації програми держпідтримки агрострахування. Тоді однієї ліцензії замало. Відповідно до Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», доведеться ще вступити до Аграрного страхового пулу. Це своєрідний клуб професіоналів, який повинні створити самі страховики. Перепустку до нього отримають не всі, а лише найкращі. Перебування в пулі буде не просто почесним. Воно буде ще одним підтвердженням того, що та чи інша страхова компанія працює на найвищому рівні.
– Страховики побоюються, що вирішення питання про обов’язкове ліцензування може затягнутися і це негативно позначиться на осінньо-зимовому циклі агрострахування. Що ви думаєте з цього приводу?
– Я повністю розділяю занепокоєння страховиків. Вони не безпідставні. Реорганізація Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стала стримуючим фактором для швидкого впровадження Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». І все-таки сподіваюся, що страховики не проґавлять часу, що всіх процедур буде дотримано і осінній сезон страхування розпочнеться вчасно.
Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»