Письменник, кандидат у депутати по 123 одномандатному мажоритарному виборчому округу Василь Шкляр вважає, що зневіра й апатія, яка оволоділа всім українським суспільством, є найбільшими ворогами українського народу.
«Мені дуже прикро, – каже письменник, – що ця байдужість напосіла й на галичан. Часом здається, тут ще більше розчарування, ніж у Центрі чи на Сході. І цьому є природне пояснення. Саме галичани виявили найбільший ентузіазм під час Помаранчевої революції, вони повірили політикам з особливою щирістю і віддавали Майдану все, що могли. А де найпалкіші й найщиріші надії – там найтяжче зневір’я після поразки. Тому, коли кандидат у депутати їде в село, щоб зустрітися з людьми, роботяща бабуся кричить йому ще здаля: «Най би до мене приїхала вся Верховна Рада, то я, поки не викопаю бульбу, не підведу голови». По цілій Україні утвердилося переконання: «Вони там усі однакові!» І саме в цих настроях я бачу першу загрозу нашому українському вибору», – розповів В.Шкляр.
На його думку, велику недовіру посіяла й аморальна поведінка депутатів. І то незалежно від їхньої партійної приналежності. За словами В.Шкляра, усі вони відверто жирують на тлі убогого існування народу. Захмарні зарплати, безкоштовні квартири, незчисленні пільги мають і регіонали з комуністами, і наші рідні обранці, за яких ми стояли горою. Так, там ще є кілька людей, котрі викликають крихту довіри. Але навіть серед них ми не побачили жодного достойника, який би вийшов на трибуну й сказав: «Схаменімося, що ж ми робимо? Люди не мають на ліки, а ми гребемо собі оздоровчих по 40 тисяч! Як же ми повернемо собі довіру виборців, якщо у нас пре з горлянки, а ті, хто нас вибрав, не можуть звести кінці з кінцями».
«Скажу крамольну річ. У мене давно склалося враження, що багато хто з них дуже добре почувається саме в опозиції. Він там зручно прижився, отримує ті самі гроші, що й провладний депутат, але ні за що не відповідає. Люди звертаються до такого парламентаря з проханням допомогти, а в нього вже заготовлена відповідь: «На жаль, нічим не можу вам зарадити, бо я в опозиції. Ось коли ми прийдемо до влади, тоді я вам усе зроблю». І все, він умив руки і далі живе як жив. І навіщо йому лягати кістьми за мовний закон? Краще передрімати ту лиху годину та й знов – до корита. Зате на нових виборах буде чим присягатися народу: ми цей закон скасуємо, ми оголосимо імпічмент президенту! А як же ти, голубчику, це оголосиш, якщо закон про імпічмент піде на підпис Януковичу? Тому я казав і кажу: найбільша опозиція до влади – це ніякі не партії, а сам народ. Парламент не змете цю промосковську мафію, як зараз нам обіцяють усі кандидати. Це зроблять люди», – переконує письменник.
123 округ для Василя Шкляр став йому майже рідним.
«Миколаївщина, Золочівщина, Перемишлянщина – це вже моя друга батьківщина. Тут я зустрів рідні душі, люди безкоштовно дають мені бензину на авто, дають житло, приносять пляцки, без жодної оплати ходять по селах і розповідають, що на їхньому окрузі в депутати йде Шкляр», – каже письменник.
На його думку, чим ближче до 28 жовтня, тим гостріше люди відчувають, що нинішні вибори – це битва за Україну. Не за парламент, а за подальший шлях і долю нашої Вітчизни.
«І я переконаний, що в нації мусить спрацювати інстинкт самозбереження. Навіть на підсвідомому рівні. У вирішальний момент здригнеться рука й у того, хто взяв гроші, і він поставить свою галочку там, де підкаже серце», – сказав В.Шкляр.