Після прес-конференції голови Тернопільської облради Віктора Овчарука, журналіст інтернет-газети “Про все” випадково зустрівся і поспілкувався із матір’ю заарештованого за вбивство на Сході колишнього депутата Тернопільської облради від Партії Регіонів Павла Федика.

Колишній однопартієць Федика, який очолює облраду, відмовився поспілкуватися з 86-ти річною матір’ю Павла Федика, що приїхала спеціально до Тернополя з Козови. Звичайно, це не матір Надії Савченко, яка не сподобала серед лісу земельну ділянку і змусила мера Кличка провести екскурсію по всій Київраді. На Ядвізі Миколаївні піару не зробиш. Тому вчителька української мови із 40-річним стажем змушена була продати останнє – город, з якого годувалась, щоб надіслати милиці і хоч якісь мізерні кошти сину Павлу. Ми далеко не захищаємо Павла Федика, який стільки начудив на Тернопільщині, а сьогодні пожинає плоди на неспокійному Сході України. Просто дуже шкода стареньку матір, яка не має тисячі доларів, щоб допомогти сину. Жінка переконана, що син не вбивця, бо не втікав із місця трагедії, надавав допомогу потерпілому сепаратисту, який згодом помер у лікарні. Ми поспілкувались з пані Ядвігою, щоб полегшити її душевні страждання, а можливо, хтось із політичних соратників Федика таки відгукнеться на його біду, переглянувши душевну розповідь матері.

fedyk

3 comments

  1. Володимир

    Який би Федик не був, а Обласна рада і ОДА мали би включитися до правової допомоги йому, як тернополянину! Ставити йому в вину що був регіоналом, так сьогодні половина партійців президента – бувші регіонали. Подумайте сьогоднішні “господарі життя” як до вас будуть відноситися після завершення “покращення”.

  2. Ядвіга

    Повертаючись додому після того інтервю,аналізуючи сказане, вирішила анулювати його, та запізнилась-пішло в ефір.Проте вдячна журналістові, який не в усьому погоджувався зі мною, як і я з ним-кожен має свою позицію.Невдало говорила, бо 30 років не виступаю перед людьми,старість впливає на слова і думки.Журналіст виявив сміливість сказати те, що висловив.Таких,як я , залишилось небагато в усіїх галузях життя, забуті владою, з мізерними пенсіями (до речі, трохи спричинились обранці народу) Моє покоління пережило до 1939 року Польщу, перших ” визволителів” і наступних, які проіснували до 1991 р. та й досі “на плаву”, гітлерівську окупацію, Другу світову війну,криваву повстанську боротьбу, післявоєнну відбудову, колгоспний “рай”, що винесло моє покоління на своїх незміцнілих плечах, голод 1946-47 років, життя в нестатках і під постійним ідеологвчним пресом, у намордниках. Усе набудоване попередніми поколіннями, розкрали, розграбували і плюють на мільйони людей. Сьогоднішні,як і попередні”хазяїни життя “наобіцяли на Майданах правди, справедливості , демократії і пролізли, куди вдалось, з туго набитими кишенями , позбулись найсвідоміших, незгодних і намає кінця “реформам”. Поховали Георгія і з ним надію на справедливу кару замовникам.
    Прикро, що мене проігнуровано, але я не хочу особивої уваги, не звикла. Прошу п.Бориса , який, можливо прочитає мої слова, повідомити свої координати. Не додумалась попросити під час зустрічі.

  3. Ядвіга

    Вибачте, забула, що записала Ваш телефон. Світ будується на небайдужих.Саме такі не могли довше терпіти кривди від підлої влади і піднялись на два попередні протести- революції, а їх плодами скористались ,відомо хто.Революцію планують романтики, здійснюють фанатики, а використовують пройдисвіти,-сказав розумний чоловік.Повідомлення з терену боїв викликають гнів і біль у кожного.
    Мій син теж був небайдужим.:зразковий учень, якого пам,ятають однокласники, учителі, вся вулиця, де минуло його дитинство і юність. Ніяких конфліктів з ним ніколи не було.Закінчив університет ім. Т.Шевченка і фінансову академію в Москві, як кандидат економічниї наук викладав у ТФЕІ.Не був байдужим , коли бачив зло. На загальноміській комсомольській конференції виступив з викриттям хабарництва, корупції та інших зловживань, що панували у виші, за що потерпів від партійного і освітнього керівництва області і МО УРСР.Але час “перестройки і гласності” врятував його від краху.Зате придбав собі чимало недоброзичливців, інтереси яких порушив.А кожен мав родину, друзів , прихильників- і множились ображені,обмови розходились навкруги , як кола на воді.А він набивав собі гулі.і не каявся. У зоні АТО,де перебував як доброволець, побачив ті злочини, які ще не оприлюднювались у той час. Вчинили йому провокацію, обмовили.Тепер оприлюднюються факти , але в Тернополіі не дістав розуміння і підтримки , та й відкрито і ясно не міг ще тоді сказати, поки злочини покривались високими чинами, деякі з них ізольовані, а інші ще досі діють. Він у їх руках. Як кожна мати, я хотіла , щоб життя дитини проходило легко, спокійно, але не вдалось -настала життєва трагедія. Мені дорікають, що треба було застосовувати ременя, ми з чоловіком не мали за що,17 років сина минуло на виду у нас і людей, а далі пішов своєю дорогою без нас і наших порад, які далеко не завжди мають вплив.

Напишіть відгук