Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у грудні 2016 року, 45% опитаних українців працездатного віку (чоловіки 18-65, а жінки 18-60 років) оцінюють своє здоров’я як добре або дуже добре, 43% – як задовільне, 12% – як погане або дуже погане.
На Заході найбільше тих, хто оцінюють стан свого здоров’я як добре або дуже добре, – майже половина (49%) мешканців, на Сході – найменше (37%). Серед мешканців села більше тих, хто оцінюють своє здоров’я як добре або дуже добре, ніж серед мешканців міста (47% та 43% відповідно).
Чим молодші респонденти, чим вищий рівень їх освіти та чим вони забезпеченіше, тим кращим вони вважають стан свого здоров’я. Серед чоловіків більше тих, хто вважає стан свого здоров’я добрим чи дуже добрим, у порівнянні з жінками (49% та 39% відповідно).
Трохи менше третини (29%) українців заявляють, що мають хронічні захворювання, водночас 71% – кажуть, що не мають. Більшість (58%) з тих, хто хронічно хворіють, мають одне захворювання, 29% – два, 13% – три та більше.
Серед містян більше тих, що заявляють про наявність у них хронічних захворювань, аніж серед сільських жителів. Також чим старші респонденти, чим гірший стан здоров’я вони мають та чим менш вони забезпечені, тим більше серед них тих, хто говорить, що хронічно хворіє. Жінки відносно чоловіків також частіше заявляють про наявність у них хронічних захворювань.
38% опитаних заявили, що відвідували лікаря за останній рік, тоді як 62% – не відвідували. Третина з тих, хто сказав, що відвідував, були у лікаря 1 раз за рік, 28% – двічі, 16% – тричі, 10% – чотири рази, 15% – п’ять та більше разів.
Старші люди, жінки та містяни більше відвідували лікарів за останній рік. Також більше тих, хто відвідував лікаря, серед респондентів, що не займаються спортом. Цікавим є те, що частіше відвідують лікарів ті, хто не палить та не вживає алкогольні напої.
11% заявили, що перебували на стаціонарному лікуванні в лікарні за останній рік, 89% – не перебували. Майже половина (44%) з тих, хто перебували на стаціонарному лікуванні, провели в лікарні 1 день, 24% – 2-7 днів, 32% – більше 8 днів.
38% опитаних визнали, що палять, водночас 62% – не палять. З тих, хто не палить, 23% колись палили, а 77% – ніколи не палили.
Найбільше тих, хто визнав, що палить, на Сході країни (43%), найменше – на Заході (31%). Респонденти старшої вікової групи (51 рік і старше) палять відносно менше, ніж респонденти молодших вікових груп. Серед чоловіків втричі більше тих, що палять, ніж серед жінок. Серед найменш забезпеченої категорії населення тих, хто палять, також найбільше.
Лише 2% опитаних заявили, що вживають алкогольні напої (включаючи слабоалкогольні напої такі, як пиво) майже щодня, 12% – кілька разів на тиждень, 36% – кілька разів на місяць, 34% – кілька разів на рік, 16% взагалі не вживають алкогольні напої.
Найбільше тих, хто визнав, що вживає алкоголь щонайменше кілька разів на місяць, у Центрі країни, найменше – на Заході. Чоловіки заявляли, що вживають алкогольні напої майже вдвічі частіше, ніж жінки.
Чим кращий стан здоров’я респондентів, тим більше серед них тих, хто каже, що вживає алкогольні напої. Найбільш та найменш забезпечені респонденти вживають алкогольні напої частіше, ніж респонденти з середнім рівнем доходу.
Лише 9% респондентів займаються спортом майже щодня, 15% сказали, що роблять це кілька разів на тиждень, 14% – кілька разів на місяць, 12% – кілька разів на рік. Водночас 50% опитаних не займаються спортом взагалі.
Найбільше тих, хто сказав, що займається спортом серед мешканців Центру, найменше – Сходу. Ті, хто мають добрий стан здоров’я, частіше та більше займаються спортом.
Молодші, більш забезпечені та респонденти з вищим рівнем освіти сказали, що займаються спортом частіше. Чоловіки займаються спортом відносно більше, ніж жінки.
Протягом останнього місяця 8% опитаних відчували сум та безнадійність майже щодня, 23% – мають такі відчуття кілька разів на тиждень, майже половина (44%) – кілька разів на місяць, водночас чверть респондентів відзначили, що не відчували тугу та сум останнім часом.
Протягом останнього місяця 5% відчували самотність майже щодня, 12% – кілька разів на тиждень, 28% – кілька разів на місяць, більше половини (54%) не відчували самотність протягом останнього місяця взагалі.
Чим старші респонденти, чим гірший стан здоров’я вони мають та чим менший рівень доходу, тим частіше вони відчували тугу, сум та мали поганий настрій. Така ж тенденція спостерігається і для тих, хто має нижче соціальне становище, менш виражене відчуття контролю над власним життям та рівень задоволеності ним.
Мешканці Півдня частіше за жителів інших регіонів відчували самотність.
Чим старші респонденти, чим гірший стан їхнього здоров’я та чим менш вони забезпечені, тим частіше вони відчували самотність. Жінки відчували самотність частіше, ніж чоловіки.
Чим нижче соціальне становище займають респонденти, чим менш виражене відчуття контролю над власним життям та рівень задоволеності ним, тим частіше вони відчували самотність протягом останнього місяця.

Аудиторія: працездатне населення України (чоловіки – 18-65 років, жінки – 18-60 років). Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1580 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,5%.

Терміни проведення: 1-10 грудня 2016 р.

 

1 comment

  1. Даник Михайло

    Ніхто вже давно не вірить тим всяким рейтингам, як і всій іншій офіційній статистиці в державі Україна. Це тільки для Василя-нєпомнящого може здаватися що то є правдоподібна картина. Беру приклад із себе: мене, 58-річного хлопа, від 1999 року ніхто ні про що не запитував, ніякі фонди чи ініціативи (Бекешкіної і прочая челядь, яка мусить час від часу відробляти свій хліб перед суспільством, щоб “нарисуватися” з якоюсь “новиною”. Чи їм опросних листків не вистарчає, чи бажання поїхати в “глубінку” до людей, але факт.
    Те саме й про офіційну статистику. Вона ніби є, і ніби її нема. Держава ХОЧЕ знати скільки в бабки курок залишилося в курнику, чи може ще й корівчину утримує, а про людину щось ніхто не запитує. Депутати ходять по селі з ручкою і зошитом, а сільрадівські “чиновнички, подеколи зовсім безграмотні, але тримають ніс за вітром” чомусь не йдуть на перевірку бабки. Депутатові “доручають” не властиві їм функції, щоб не мали часу займатися своїми прямими депутатськими обов”язками. Чому держава не зробить офіційний перепис населення, не взнає скільки жіночок дітородного віку залишилося, чи не треба в селі дитячого садочка. Де (в якій країні) на заробітках їхній татко, скільки часу він там на чужині поневіряється (не завжди в теплі і ситості, знаю добре). Скільки старших людей в селі, скільки немічних, хто їм може дровець підрубати, таблеток чи хліба принести. Держава Україна цього не хоче. Що ми є для держави ?? Он, Ґарант вже збирає заявки на розпродаж нашої земельки, наших паїв (хто ще має), щоб і останнє забрати, набрати кредитів з тим, щоб вивезти в офшори. Файно керуємо, хай йому грець ! То чи буде порядок на Україні ?? Чи запануємо й ми, братці, у своїй сторонці ?? Чи гострити сокири, шукати австрийський кріс і бути напоготові. Самопоміч така собі. З тих людей, що ще не виїхали, що не мають змоги виїзджати і організаторами стануть ті, хто НЕ ХОЧЕ ВИЇЗДЖАТИ. Скоро подивимся, до Великодня, бо інакше транш не дадуть, і тоді каюк всій нашій системі: і пенсійній, і бюджетній, і цілісності держави з її “дорогущими” чиновничками, які вже міри не мають.

Напишіть відгук