Властиво, що читачі, можливо, з деякою підозрою поставляться до теми статті — адже Тернопіль за традиційними міркуваннями є звичайним невеликим обласним центром, відрізаним від магістральних музичних автобанів. Однак, смію вас завірити, адміністративна провінційність, насправді, зовсім не є перешкодою для функціонування в місті потужної музичної сцени, далекої від містечкового епігонства й примітивної еклектики. Більше того, завдяки окремим виконавцям, Тернопіль можна розглядати як унікальне явище в сучасній українській музиці. Але про все по черзі.

Отже, тернопільську музику умовно можна розділити на кілька частин. По-перше, традиційна поп-рок-музика. Такі команди, як «Ті, що падають вгору», «Імола», «Скай» давно вже пройшли стадію копіювання і своєю самобутністю (хоча у даній течії такий критерій я вживаю з певними застереженнями) впевнено можуть конкурувати (і конкурують!) зі столичними представниками жанру (цьогорічний переїзд останніх на пмж до Києва і підписання контракту з «Lavina music» — зайве тому свідчення). Словом, за комерційний і творчий потенціал популярної гітарної музики у Тернополі можна не переживати: якісний мейнстрім грали, грають і будуть грати. І тепле місце тепер уже столичних «Скай», переконаний, довго порожнім не залишиться.
Також можна з впевненістю констатувати, що досить комфортно себе почувають і представники протилежного музичного крила — екстремального важкого року. Цей напрямок, пік популярності якого хоч і прийшовся на сeредину 90-тих, тим не менше має у Тернополі досить і щирих шанувальників, і музичних апологетів. А гардкор і нью-метал все ще продовжують залишатися у середовищі тінейджерів і студенства найбільш відповідним синонімом слову «рок», хоча на дворі далеко не 70-ті, чи 80-ті, коли для струсу суспільної свідомості вистачало однієї зафузованої гітари чи дісторшену на максимальній гучності. Що ж, ця прикрість, одначе, характерна не тільки для Тернополя, але й для цілої країни (її причини і наслідки — тема окремої великої розмови). Хоча й серед зграї клонованих «korn-ів» є й кілька цікавих божевільних експонатів (скажімо, молодий «Деспот» чи ветерани «АЛМ», які, на жаль, цього року остаточно зійшли зі сцени). Опікується всім «блек-дезз» товариством «Western Metal Session», який влаштовує регулярні концерти, а також фестиваль «Нівроку» і тернопільський рок-клуб. Останні, щоправда, йдучи за модою, надають перевагу «новим металістам», яких ставлять гедлайнерами на всі акції. Що ж, це їхнє право й вибір, який, знаючи музичні смаки керманичів даних структур, навряд чи зазнає істотних змін протягом -надцяти років. Єдина прикрість: всеукраїнський фестиваль «Нівроку» ризикує молодіжне мистецтво — адже саме його він і має висвітлювати — звести до вузької гардкорової стежини.
Однак і такі штучні греблі зовсім не є перепоною для розмаїтого музичного потоку, який, оминувши ці консервативні бастіони, потрапив на цілком придатну територію. Маю на увазі мистецький клуб «Рейвах», який зручно вмостився в альтернативній ніші. Альтернативній у тому сенсі, що пропагує відмінну від вищенаведених музичну естетику. Перш за все, це стосується експериментальної та електронної музики. Ці течії, свідомо ігноровані рок-ортодоксами, у Тернополі знайшли не тільки підтримку, але й бурхливий розвиток. Вже не один рік флагманом актуальної музики є формація ZSUF, знана далеко за межами міста. Її музичні інтереси простягаються від індастріелу і нойзу до психоделії і електроніки з активним залученням відеоарту, різноманітних перформансів та гепенінгів. Нечасті виступи у рідних стінах компенсуються влучною гастрольною діяльністю (цьогоріч: фестиваль етнічної музики і ленд-арту «Шешори-2005», готичні фестивалі «Некрополіс», виступи у Рівному, Львові, Дніпропетровську тощо), а також чималим студійним доробком (останній альбом «Глухі прозріють» (2005р.) вийшов додатком до музичного журналу «Аутсайдер», 5) плюс різні побічні студійні проекти: БТР, Rotman, Dr.Ubilov. Крім того, музичними соратниками й однодумцями ZSUF є учасники напівстудійного проекту Electrostatic Death — нетривіальна електроніка з елементами «клікс-енд-катс». Під крилом «Рейваху» знайшли притулок також і молоді літератори (які полюбляють влаштовувати свої творчі вечори під «альтернативний» музичний (відео) супровід) та радикальні ді-джеї (їх напівтаємні power-noise рейви пробирають до кісточок і потроху набувають розголосу). Отож, така «нетрадиційна» для Галичини музика користується неабиякою популярністю серед прогресивної молоді (а це переважно студенти, хто не знає — у Тернополі їх навчається майже 40 тисяч), яка (на відміну від сусіднього Львова, що, як не прикро, по вуха загруз у болоті музичної консервації) має нагоду бачити і чути наживо щось набагато цікавіше за банальне гітарне бряцання.
Свого часу «Рейвах» підтримував і панків, однак ті й справді виявилися панками — смачно відригнувши на довкілля, вони успішно зникли з музичних горизонтів (мабуть, до наступної реінкарнації). Поки що заліг на дно і найстаріший колектив міста — Nameless, ідейним натхненником якого є керманич «Рейваху» Зорян Безкоровайний. За останньою інформацією, він, наразі, працює над інтернет-проектом «Купуємо волосся», де намагається поєднати улюблені 60-ті з сучасними комп’ютерними технологіями. Результату, до речі, залишилося чекати не довго.
Загалом же, найбільш перспективним у Тернополі вбачаю розвиток саме навколоелектронної музики, у якій хоч ми й відстаємо від решти світу з точки зору  масовості, зате маємо що і чим наздоганяти. Прогнозую і поступове збільшення кількості слухачів даної музики, навіть незважаючи на певну інформаційну блокаду (маю на увазі радіо й музичне ТБ, які продовжують нас годувати другорядним попкорном). Зрештою, все буде залежати від музичної активності головних «експериментальних» героїв, а те, що вони сьогодні мають потенціал та бажання рухатися і розвиватися далі, — неабиякий аргумент на їхню користь. ZSUF, як явище, є взагалі унікальним для цілого Західного регіону, позаяк цей напрямок музики чомусь і досі не зрушився з мертвої крапки у сусідніх набагато більших Львові, Франківську чи Рівному. Дуже хотів би вірити, що така антимасовість експериментальної музики є тимчасовою, і незабаром стан справ зміниться на краще (стане можливим навіть проведення цілих регіональних фестивалів сучасного музичного мистецтва). Можливо, усе це буде вже в цьому роцi.
http://sho.kiev.ua
текст: Олександр РОТМАН

Про ZSUF:
www.zsuf.net

Про «Рейвах»: www.reivakh.org.ua

Про «Аутсайдер»:
www.autsaider.org

Про гурти:
www.alt-m.te.ua

Напишіть відгук